День гніву

1 травня 1945 року, Берлін. Червона Армія піднімає радянський прапор над рейхсканцелярією. У цей час група нацистських офіцерів проводить кривавий ритуал. Для них бійня в місті, не що інше, як ритуальна жертва, щоб повернути Тринадцятий Орден Списа, групу надлюдей, чиє пришестя принесе руйнування світу. Минають роки, і ніхто досі не знає, чи досягли вони своєї мети, жили чи померли. Мало хто знає про їхнє існування, і навіть ті, хто знав, з роками майже всі пішли. Наразі, у грудні нинішнього року, у місті Сувахара, Рен Фудзії проводить свої дні у лікарні. Минуло два місяці з того часу, як сюди його привів один інцидент: бійка з другом Сіро Юсою, в якій обидва мало не вбили один одного. Дні реабілітації змінюються один за одним, і начебто все добре, але щоночі юнак бачить один-єдиний сон: гільйотина, вбивці, які полюють на людей, і одягнені в чорне лицарі, які переслідують убивць. Рен відчайдушно хоче повернутися у своє звичайне повсякденне життя, але йому продовжують чути слова Сіро: «Кожен, хто залишиться в цьому місті, зрештою втратить розум».