Ельфійська пісня

Диклоніуси, побічна гілка людей, що мутувала, обрана, здається, самим Богом, щоб покласти край людству. Від звичайних людей їх відрізняють невеликі ріжки на голові і те, що вони володіють хіба що «шостим почуттям», що дає здатність до телекінезу. Саме через цю небезпечну силу уряд відловлює їх і поміщає в спеціальні лабораторії, де вони піддаються жорстоким експериментам. Люсі [Русі], юна і психічно неврівноважена дівчина-диклоніус, якій вдається позбутися пут, що стримують її, і спробувати втекти, по дорозі жорстоко вбиваючи охоронців лабораторії: тільки вистріливши їй в голову з великокаліберної зброї, кулю якої вона не встигла збитки. Однак Люсі вдається вижити, впавши з скелі в океан і дрейфуючи деякий час, поки двоє молодих людей, Кота [Коута/耕太] і Юка, не знаходять її на пляжі. Постріл у голову викликав втрату пам'яті та мовленнєву дисфункцію: єдине, що вона може сказати, вигук «ню», на честь якого знайшли й охрестили її. Зрештою, Кота відводить Люсі до себе додому і дозволяє їй жити там... Проте схоже на те, що темна сторона Люсі нікуди не зникла.