Для тебе, Безсмертний

Воно прибуло на Землю невідомо звідки, можливо, з чиєїсь дивної забаганки. Безсмертне щось, «лист на вітрі». Спочатку воно набуло форми каменю, потім стало мохом і скопіювало вигляд мертвої тварини, після чого нарешті набуло свідомості. Воно рухалося вперед засніженими рівнинами, хоч і не знало, куди прямує... І ось воно зустріло людину. З тим самотнім хлопчиком, що жив, а тепер, на жаль, помер, він провів трохи часу і навряд чи міг зрозуміти, про що той мріяв. Тільки прийнявши його форму, вона мала змогу дізнатися, як це. Воно було каменем, мохом, хижаком, а тепер стало хлопчиком. Воно вмирало знову і знову, але по-справжньому померти не могло і лише страждало, поки одного разу не навчилося бути людиною.