Вітряні історії

Вітер гуляв землею та небом. Гнав хмари в далечінь, в інші країни, в інші світи, туди, де ніколи не зможеш побувати. Обережно торкався шелестячого листя, проганяв літню спеку. Вривався у відчинені вікна і забирався під легкі сукні невдалих дівчат. Гостробив і змушував іскритися тепле море. Вітер був скрізь. І навіть на фотографіях Нао. Шкільний фотоклуб не популярний. Нао та її подруга Мікі були єдиними його членами. Але дівчаток, здається, це зовсім не турбувало. Над ними розкинувся безмежний блакитний небозвід, а дні, немов пухнасті хмари, безтурботно й безтурботно пливли один за одним, непомітно стаючи минулим. Доки не з'явився він. Хто?, спитайте ви. Звичайний, нічим не примітний кіт. Хіба що... літаючий. І настільки він був звичайним і непримітним, що здивована Нао, ледве помітивши таку дивину, захопилася зйомкою так сильно, що навіть впала зі шкільного даху! І тут, як то кажуть, закрутилося. Вітрокіт виявився здібним «учнем», а пан Тайки, його вмілим учителем. Дзюн [윤], однокласник дівчаток, несподівано став їхнім вірним товаришем. [[Додаток]] Реко [涼子] ледве не злетіла. Десь далеко за містом, серед лісистих гір, загубилося поселення, в якому люди можуть керувати вітром, будинок Тайки. Це складно підкорити вітер? Фестиваль ось-ось розпочнеться. Білка-летяга не вміє літати? Деякі дорослі ніколи не подорослішають. Стільки історій ще не розказано... Невже це все приніс вітер? Він не дасть грозовим хмарам затьмарити небо. І розкаже багато цікавого, треба лише дослухатися.