Оповідь про принцесу Кагуя

Повість, заснована на найдавнішому з японських оповіданні, що збереглися, «Повість про старого Такеторі», що розповідає про життя дівчини на ім'я Кагуя [Kaguya-hime] (яп. «Сяюча»). Знайдена в стовбурі бамбука, Кагуя мала небачену красу, за що батьки називали її «принцесою» та «даром небес». Дівчинка швидко росла і ставала тільки гарнішою. Старий, який виховує її, бродячи лісами знаходив бамбук, зрізавши який, виявляв там то золото, то дорогоцінні тканини. Вирішивши, що така воля небес, він подався до столиці, де на знайдені скарби відбудував палац і найняв найкращих слуг. Пізніше, коли Кагуя підросла, він перевіз туди і її, де та росла і навчалася грамоті та етикету у найкращих вчителів. Як дізналися всі, що дівчинка має небачену красу, так і понадилися натовпами ходити і просити руки принцеси.