Монолог фармацевта: Скарб покійної наложниці

П'ять років тому у внутрішньому палаці померла наложниця. Її тіло везуть на батьківщину — у південні землі, де повітря просякнуте сіллю, а вода відбиває небо, якого немає в столиці. Маомао та Женьші отримують наказ супроводжувати цей жалобний караван. Завдання видається простим. Але Маомао — той, хто помічає те, чого інші не бачать. Тіло покійної збереглося надто добре для п'яти років у землі. На місці їх зустрічає хлопчик на ім'я Муцин — зухвалий, живий, який знає про мертву наложницю більше, ніж каже. І місцеві пірати, які шукають не просто золото. Вони шукають скарб. Той самий скарб, який наложниця сховала перед смертю. Те, заради чого вона, мабуть, і померла. «Що ти шукаєш у цих краях, Маомао? »- Запитує Женьші. "Не знаю", - чесно відповідає вона. — «Але я чую отруту. А коли я чую отруту, значить хтось бреше». Історія занурює у водне місто Міньаньчжоу, де вузькі канали замінюють вулиці, а місцеві трави не зростають більше ніде в імперії. Маомао у своїй стихії - вона нюхає коріння, пробує кору на смак, розкладає по поличках отрути у своїй голові. Але цього разу навіть її знань може виявитися недостатньо. Тому що скарб, який шукають пірати, не золото та не коштовності. Це таємниця. Таємниця про те, хто насправді керує долями у палаці. І відповідь, яку знайде Маомао, здатна зруйнувати все, що вона знала про світ, де живе.