Богиня Міцуамі

І здригнулася земля. І вийшло море з берегів. І був це лише початок усіх лих. А потім... Дівчина, що самотньо живе на березі моря. Звичного світу більше немає, але для неї день минає як завжди. Вона заплітає волосся в коси, стирає та сушить білизну. Вона не помічає, як навколо неї речі кажуть зі світом: подушка сперечається з парасолькою про катастрофу, нова зубна щітка безуспішно намагається бути чемною зі старою, а одяг свариться на вішалці. Є речі, які будуть використовуватися, доки не зламаються. Але коли старе знищено, щось нове може відродитись.