Принцеса-бібліофіл

Можливо, для якихось дівчат, справді, найкращі друзі, це діаманти, а ось для Еліанни Бернштайн [Aeraiana Bernstein] найкращі друзі та найкращий подарунок, це книги. Все свідоме життя дівчина віддавала перевагу гучній компанії однолітків, бездоганному суспільству книг, за що й отримала прізвисько Принцеса-бібліофіл. Зрозуміло, з головою зануритися у світ слів Еліанна може лише завдяки статусу аристократки, однак він і накладає на неї певні зобов'язання. Будучи благородного походження, Еліанна повинна мати офіційний наречений. Пошуки відповідного чоловіка, непросте питання і для звичайних дівчат, а для книголюба Еліанни взагалі загрожував перерости в нерозв'язну проблему, але їй посміхнувся успіх. Наслідний принц Крістофер Селкирк Ешеральд запропонував дівчині угоду: він дає Еліанне можливість насолоджуватися читанням, скільки її душеньці завгодно, а натомість вона укладає з ним фіктивні заручини. Наступні кілька років Еліанна, яка стала нареченою принца, провела у благословенному щастя, адже вона поступово навчилася спілкуватися не лише з книгами, а й з людьми, і знаходити з ними спільну мову. Досягнутий прогрес і довгоочікувана свобода мали стати гідною нагородою для Еліанни, коли їх із принцом угода перестане бути актуальною, але з якоїсь причини вона зовсім не відчуває радості. Крістофер захопився іншою дівчиною і розглядає можливість справжньої заручини, але Еліанна, яка за домовленістю повинна з легким серцем попрощатися з принцом, починає усвідомлювати, що вона не така байдужа до Крістофера, як завжди вважала.