Міс Хокусай

1814 рік. Едо, нинішній Токіо. Одне з найбільш густонаселених міст у світі, що рясніє селянами, самураями, торговцями, знатью, художниками, куртизанками і, ймовірно, навіть надприродними істотами. У свої п'ятдесят років професійний художник Тецудзо по праву пишається тим, що за його роботами їдуть з усієї Японії. Він невтомно працює у своїй домашній майстерні, завантаженій відходами. Щодня він створює неповторні витвори мистецтва, від гігантського портрета Бодхідхарми на аркуші паперу площею 180 квадратних метрів до кількох горобців, зображених на рисовому зернятку. Запальний, надто саркастичний, байдужий до саке або грошей, він вимагатиме цілого стану за роботу, яка його по-справжньому не зацікавить. Третя з чотирьох дочок Тецудзо, народжена від другого шлюбу, прямолінійна дівчина Оей, успадкувала талант і впертість батька. Вона часто малює замість нього, але ніколи не залишає свого підпису. Її мистецтво має таку міць, що іноді доводить до біди. Через десятиліття в Європі захочуть розкрити світові найбільший талант Тецудзо. Він стане відомим під ім'ям Хокусай Кацусік. Ним захоплюватимуться Ренуар та Ван Гог, Клод Моне та Густав Клімт. Однак досі небагато відомо про жінку, що допомагала йому все життя і внесла величезний внесок у його творчість, залишаючись за лаштунками.