Токійські месники

Важко виправити помилки минулого. Деякі неможливо. Коли життя починає йти під укіс ще із середньої школи, варто було б боротися, але прогнутися і пливти за течією простіше та безпечніше. На той час Такеміті Ханагакі [花垣 武道] був хуліганом. Молодий, дурний, зухвалий... будь-який, тільки не сильний. Ось і дострибався, строячи з себе справжнього гопника, не з власної волі став «шісткою» у місцевої шпани «пожирніше». З того часу, прогнувшись і смиренно виконуючи накази, хлопець тільки й чекав, коли закінчить школу, а закінчивши, одразу втік, зрадливо кинувши друзів. Час минав, рахуючи безуспішно прожиті роки, і до 26-річчя Такеміті так нічого й не досяг. Минуле назавжди залишило на ньому свій слід і перетворило на нікчемного невдаху. Єдиний промінчик з того часу, дівчина, з якою він зустрічався, нещодавно загинула з вини банди, де він колись плазав... За дивним збігом обставин цього ж дня потрапивши під потяг, Такеміті не вмирає, а переміщається на 12 років тому. Він зустрічає своїх колишніх друзів і ту саму дівчину і вирішує будь-що змінити їх трагічні долі. Однак для цього спершу самому не завадило б набути внутрішнього стрижня. І коли боягуз стане героєм, прогнуться вже ті, кому начхати на інших!