У гонитві за нефритом

Одного разу Фань Чанюй, дочка м'ясника, і Се Чжен, юнак із знатної сім'ї, який втратив все і тепер прагне помститися за стару образу, стикаються у хуртовину. Випадок зненацька зводить ці дві різношерсті самотності під одним дахом, хоча у кожного за плечима свої причини. Чанюй, яка залишилася сиротою, намагається вибитися в люди і стати головою роду, а Се Чжену треба ховатися під чужим ім'ям, щоб розплутати клубок давніх злочинів. Дівчина знайшла його в снігу непритомним і притягла до себе, чим врятувала йому життя. Спочатку вони один до одного з побоюванням придивляються. Коли Чанюй запитує, яке у господині будинку заповітне бажання, то він чекає чогось піднесеного, вона цілком серйозно відповідає: «Хочу завести голів двадцять-тридцять свиней»... А коли він здивовано запитує, чому вона допомагає чужій людині без надії на подяку, вона чесна. Сама ж сама героїня думає, що цей хлопець як шматок білого нефриту, який вона випадково знайшла в снігу, але він їй не належить. З різних міркувань вони вирішують зіграти фальшиве весілля. Але, як це часто буває, навмисне обернулося справжнім почуттям. Чоловік для себе твердо вирішує, що Фань Чанюй - жінка всього його життя і він ніколи її не зрадить навіть у смертну годину. Однак війна руйнує все: героїв розлучають, і кожен виявляється на свій бік барикад. Поки Се Чжен захищає батьківщину і намагається повернути собі втрачене становище, докопавшись до витоків падіння свого роду, Чанюй з одним м'ясницьким тесаком у руках виходить на поле бою — шукати рідних, зниклого чоловіка та справедливість. Герої ні на мить не втрачають надію знайти один одного. На щастя, вони трапляються знову і далі діють уже спільно. Парочка не раз доводить оточуючим, що готові йти до кінця, не боячись смерті і не прогинаючись перед сильними цього світу. Саме тоді герой каже коханій, що це вона — «той нефрит», який він так довго шукав.