Студент на останньому ряду

Мун О викладає корейську літературу одному з найпрестижніших університетів країни. Колись він мріяв стати відомим письменником, випускав роман і чекав на визнання, яке так і не приходило. Минають роки, а його ім'я залишається майже непомітним у світі літератури. Єдина опублікована книга давно забута читачами, а сам Мун О перетворюється на людину, яка живе серед жалю і нездійснених очікувань. Щодня здається йому однаковим. Лекції викликають роздратування, студенти втомлюють своєю поверховістю, а власне життя дедалі більше нагадує глухий кут. Особливо важко згадувати Су Хуна. У молодості вони разом мріяли про літературне майбутнє та обговорювали рукописи до пізньої ночі. Саме думка Су Хуна стає для чоловіка вирішальною. Його друг без особливої жалості оцінює написані романи і холодно каже, що вони не мають справжньої сили. Ці слова глибоко ранять і надовго позбавляють бажання писати. Згодом приятель виявляється знаменитим автором, впевненим у собі та спокійною людиною, яку знають критики та читачі. Все змінюється в той момент, коли професор зауважує Лі Кана, тихого студента інженерного факультету, який сидить на останній низці аудиторії. Хлопець майже не бере участі в обговореннях і намагається залишатися непомітним. Якось Мун О випадково читає його текст і розуміє, що перед ним справжній талант. У роботах юнака є те, чого давно не вистачає сучасній літературі. Щирість, тонке спостереження за людьми та дивовижна емоційна глибина. Поступово між викладачем та студентом виникає складний зв'язок. Головний герой займається з ним окремо, обговорює книги та допомагає розкрити здібності знайомого. Чим більше він поринає у творчість Лі Кана, тим сильніше знову відчуває давно забуте бажання творити. Це ніби будить у ньому того, кого він майже втратив. Однак інтерес професора до робіт хлопця виходить за межі звичайного наставництва. Захоплення поєднується з болісною одержимістю, а прагнення допомогти починає змінювати життя обох непередбачуваним чином.