Коли падають апельсини

У зелених двориках, де життя йде дуже поспішаючи, підростає хлопчик. Ще з пелюшок вселив таємне захоплення від одного невеликого дерева. Для нього важливі не просто апельсини, а саме ті, що ростуть поряд. У їхньому запаху він відчуває особливу глибину, а смак здається йому більш насиченим та яскравим, ніж у будь-яких інших. Щоразу, коли хлопчик бере ці плоди, для нього це не просто велика насолода. Він відчуває тепло і майже диво. Начебто в цих моментах є щось особисте та значуще, що належить лише йому. Однак у деревця є господар, що вкрай незадоволений злодюжкою. Цей хлопчик не лише одного віку з героєм, а й має таке саме ім'я. Щоб відрізняти їх, люди називають одного Ко Ван, а іншого Ко Ту. Тут їхня схожість закінчується. Їхні характери дуже протилежні. Адже один імпульсивний, схильний до впертості та бешкетності. А інший стриманий і цілеспрямований, тому має свої внутрішні, негласні закони. Будь-яка їхня зустріч це зіткнення поглядів і принципів, навіть територію навколо дерева вони сприймають як предмет спору. Апельсини, здавалося б, найпростіші плоди, стають символом кордону, якого ніхто не бажає поступатися. Згодом дитяче протистояння змінює свій відтінок. Затяжні сварки поступаються місцем тиші, де ховається набагато більше, ніж слова могли б пояснити. Разом із дорослішанням приходить інше сприйняття. Колишнє роздратування зникає і його місце приходить насторожений інтерес. А після відчуття, які складно зрозуміти і ще важче прийняти. Апельсинове дерево залишається незворушним свідком цих змін, як безмовний зберігач їхньої спільної історії. Вони продовжують зустрічатися, ніби невидимий закон наводить їх неодноразово до розмови. І таким чином не дає їм остаточно розійтися. І в цій постійності, серед знайомих ландшафтів і почуттів, що змінюються, поступово народжується щось набагато більше. Настає неминучий момент зближення, і потім розгорається сильна вона.