Кохання у часі

Будучи людиною раціонального складу, чужим містиці та забобонам, він завжди вірив лише в те, що можна побачити чи довести. Проте доля ніби вирішила посміятися з його переконань — і звична реальність раптом розчинилася. Прийшовши до тями, Накхун усвідомлює, що більше не належить своєму часу: перед ним — стародавній світ Королівства Аюттхая, епохи величі, суворих звичаїв та таємничої краси. Все навколо здається сном — розкішні палаци, наповнені запахом сандалу та пахощів, галасливі базари, де перегукуються продавці, і некваплива течія життя, підпорядкована законам, давно забутим у сучасності. Тут час ніби зупинився, але саме тут він має жити, ховаючись під чужим ім'ям. Доля підкидає герою нову роль — його вважають Клао, юнака, безслідно зниклого за загадкових обставин. Щоб не видати себе і знайти спосіб повернутися свого часу, герой змушений прийняти це ім'я та чужу біографію, навчаючись бути тим, ким ніколи не був. Кожен його крок — це гра на межі, де невірне слово чи жест можуть обернутися лихом. Він вчиться говорити, рухатися і навіть дихати інакше, поступово перетворюючись на відображення людини, яку підмінив. Але під маскою його ховається розгублений хлопець з майбутнього, який шукає відповіді, яких не знаходить ні в книгах, ні в пам'яті. Особливо складним випробуванням стає зустріч із Пхопом - старшим братом, людиною з проникливим розумом і важким поглядом. Він відчуває фальш у поведінці «юнака, що повернувся» і не поспішає довіряти. Його сумнів стає для хлопця і загрозою і порятунком: змушений постійно доводити свою правдоподібність, він починає краще розуміти тих, хто оточує його, і сам мимоволі дорослішає. У їхніх стосунках з'являється дивне тяжіння — суміш обережної цікавості, прихованого гніву та тонкої, майже братської прихильності.