Ми завжди зустрічатимемося знову

Кожен хоч раз уявляв, як це — повернутись у минуле і все виправити. Саме відповідь на це питання опиняється у центрі історії кохання двох хлопців. Для відомого художника Чан Хе Сона ця фантазія зненацька стає реальністю. Звичайний візит до рідної школи, куди його запросив друг Тхе Джун, обертається чимось неймовірним. Під час перерви Хе Сон заходить у стару художню майстерню. Серед забутих речей знаходить свій шкільний альбом для малювання. Відкривши його, він бачить малюнок, зроблений багато років тому. Це портрет його першого кохання Лі У Чжина, причому зображений він напівоголеним. Піддавшись раптовому пориву, Хе Сон прямо поверх старого малюнка створює новий портрет Чжина. У пам'яті спливають їхні розмови з минулого: Що хочеш намалювати? - Запитав коханий тоді, на що він відповів: "Моя тема - ти". Додавши пізніше, що йому просто подобається на нього (У Чжина) дивитися ... І в той момент, коли він закінчує малюнок і опускає пензель, відбувається незрозуміле. Хе Сон переноситься у минуле, 2008 року, за часів своєї юності. Опинившись у стінах тієї ж школи, але багато років тому він знову зустрічає юного У Чжина. Він помічає його малюнок і з подивом запитує: Це я?. Навіть отримавши такий шанс, Хе Сон вирішує для себе, що не повторюватиме помилок минулого. Він намагається триматися подалі від Чжина, щоб знову не пережити той біль і розчарування. Але в цій реальності хлопець поводиться інакше — він сміливіший і наполегливіший, сам шукає зустрічей з ним, постійно опиняючись поряд. Хе Сон губиться перед його натиском, перед тим самим обличчям, на яке колись любив просто дивитися. Він розуміє, що минуле не відпускає його, і їхнє вісімнадцятиліття починається заново. Тепер вісімнадцятирічної версії героя доведеться дізнатися, чи зможе він цього разу відповісти на почуття коханого інакше. Питання тільки в тому, чи вийде цього разу зробити правильно і чи зміниться від цього їх доля.