Джаз для двох

Се Хон — юний музикант, який тільки-но починає свій шлях у світі мистецтва. Останній рік він провів на домашньому навчанні, зосередившись на вдосконаленні своїх навичок гри на фортепіано. Його суворий батько, перфекціоніст до мозку кісток, вимагає від нього бездоганної дисципліни та відданості музиці. Підліток почувається замкненим у цьому жорсткому режимі, позбавленим волі та можливості проявити себе поза строгими рамками, встановленими батьком. Його старший брат - успішний відмінник і талановита людина, чиї досягнення надихають слідувати його стопами. З нетерпінням чекаючи на вступ до академії мистецтв, головний герой мріє про зустрічі з іншими музикантами свого віку. Однак його радість затьмарюється неприємною зустріччю з Те І - задумливим і похмурим однокласником. Під час своїх перших прогулянок школою Се Хон виявляє занедбане піаніно в порожньому класі і не може втриматися від спокуси зіграти на ньому. Але Те І, несподівано з'явившись, грубо перериває його гру, погрожуючи вбити однокласника, якщо той знову торкнеться інструменту. Почуваючись ображеним і наляканим, хлопець швидко покидає клас. Проте він знаходить підтримку в особі До Юна — життєрадісного школяра з яскравим синім волоссям. До Юн помічає напруженість між двома юнаками та намагається налагодити миротворчі відносини. У той же час школяр стикається з знущаннями з боку іншого учня - Джу Ха, чия молодша сестра відчуває почуття до героя, але її залицяння постійно відкидаються, що завдає їй болю. Старшокласник вирішує повернутися до занедбаного кабінету, щоб пограти на старому інструменті. Незважаючи на те, що вдома є розкішне піаніно, його батьки наполягають на тому, щоб він грав лише класичні твори для підготовки до майбутньої кар'єри. У глибині душі він тягнеться до джазу, і саме в цьому відокремленому місці він може вільно виконувати джазові мелодії. Однак, знову натрапивши на знайомого, Те І не може стримати гнів і вступає з ним у фізичну конфронтацію, внаслідок якої один із них отримує травму зап'ястя. Незважаючи на ворожість між ними, Се Хон відчуває дивне тяжіння до свого загадкового однокласника і розмірковує про його трагічне минуле. Він не знає, що Те І знаходиться в глибокій жалобі: два роки тому він втратив близьку людину через самогубство. Це старе піаніно займає особливе місце у його серці, адже саме на ньому його кохана людина виконувала музику. Після цієї трагедії він закрився від світу і зіштовхнувся із серйозними душевними проблемами. Подібність Се Хона з його покійним коханим викликає у нього страждання та депресію.