Зомбі: З Пусана до Гангнам

Портове місто Пусан у Південній Кореї охоплено епідемією зомбі. Цього разу вірус перебирається в один із найпрестижніших і найелітніших районів Сеула — Гангнам. Саме тут відбувається новий спалах, який перетворює людей на кровожерливих чудовиськ. Ніч перед Різдвом у Сеулі триває тривожно та порожньо. Столиця дихає обережно через пандемію COVID-19, вулиці майже безлюдні, і тиша здається несправжньою. Двоє чоловіків розкривають контейнер із Китаю в портовій зоні, сподіваючись швидко зникнути із золотими прикрасами. Коли кришка піддається, із темряви виривається кішка. Вона шипить і кидається на Ван І, залишаючи на руці глибокі подряпини. Чоловіки відступають і поспішають піти, проте дорогою стан Ван І погіршується. Його каламутить, дихання збивається, шкіра холодніє. Друг намагається підтримати його, але наступної миті юнак вдивляється порожнім поглядом і нападає. Потім тіло падає в річку, і течія відносить його до Гангнаму. Він виходить на берег, привертаючи погляди перехожих, і жадібно їсть сире м'ясо просто на вулиці. Ранок приносить сіре світло та занепокоєння. Хен Сік приїжджає до офісної будівлі торгового центру, де працює у невеликій стрімінговій компанії. Він нещодавно у столиці і все ще почувається чужим. Думки зайняті Мін Джон, яка тримає дистанцію та уникає розмов. Бос Те Су поводиться легковажно, вимагає лояльності, не виплачуючи зарплату і обіцяючи успіх завтра. У цей час з'являється Ван І і накидається на перших зустрічних і укуси миттєво змінюють усіх. Коридори наповнюються криками, ліфти зупиняються, офіси перетворюються на пастки. Сун Джа, орендар будівлі, приймає жорстке рішення та наказує закрити виходи. Скляні двері блокуються, і люди виявляються замкненими всередині. Вона разом із пораненим охоронцем добирається до офісу, де знаходиться головний герой, і розповідає про те, що відбувається. За стінами чути гуркіт кроків і удари, телефони втрачають сигнал, а страх стає відчутним. Невелика група збирається в одному місці та бажає зрозуміти, як вижити. Хен Сок згадує дисципліну тренувань та бере на себе ініціативу. Мін Джон уперше дивиться на нього з довірою. Вони шукають шляхи відходу, запаси та способи захиститися. З кожною годиною кількість мерців збільшується, і комплекс перетворюється на лабіринт загроз. Питання про порятунок висить у повітрі. Чи є шанс вистояти, коли довкола мільйони і кожен крок може стати останнім. Відповідь народжується не відразу, але надія є.