Діти свінгу

Через рік після початку Корейської війни острів Кодже в Південній Кореї стає домом для військовополонених, керованого американцями, в якому живуть усі: від офіцерів, що танцюють чечітку, до бунтівних північнокорейських солдатів. Північ та Південь ведуть запеклу боротьбу один проти одного за підтримки Китаю та Америки відповідно. У таборі для військовополонених на Півдні перебуває у полоні комуніст Кі Су. Він молодший брат героя війни з Півночі і глузує з усього, що віддає американським капіталізмом. У таборі постійні заворушення, але військове керівництво намагається дотримуватися Женевської конвенції та одночасно забезпечувати комфортні умови утримання ув'язнених. Метою цього є перетворення комуністів на капіталістів. Досі венний своєї ідеології, Кі Су несподівано піддається серйозному випробуванню, коли дивиться, як темношкірий солдат Джексон танцює чечітку і повністю зачаровує магією танцю. У тюремний табір прямує новий генерал-майор збройних сил США, і щоб сформувати гарний імідж як усередині армії, так і за її межами, він береться за новий проект з формування танцювальної команди. Зрештою, начальник табору доручає Джексону зібрати танцювальну групу та підготувати різдвяну постановку, яка вразить усіх присутніх, щоб переконати міжнародну пресу у бездоганності табору. Він призначає до команди Джексона американського сержанта, який до призову виступав на Бродвеї. Зіткнувшись з кімнатою, повною корейців, які не розмовляють англійською і танцюють під біт традиційних барабанів, Джексон впадає у відчай. Він організує кастинг і дозволяє приєднатися до групи традиційного танцюриста Бен Са, який випадково застряг у в'язниці, і робить все можливе, щоб знайти зниклу дружину, і китайському ув'язненому Сяо Фану. Єдина жінка-учасниця, громадянка Пан Ре, заробляє своє місце у групі, спочатку працюючи перекладачем, а потім прокладає собі шлях до танцівниці за допомогою свого величезного музичного таланту. Вона вимагає гроші у солдатів і є єдиною людиною, яку зустрічає Джексон, хто може перекладати з англійської на корейську. Зрештою, Кі Су теж починає виявляти інтерес до танцювальної групи, і, схоже, має великий талант. Після його першої зустрічі з групою його переслідують танцювальні ритми: від шльопання робітників, що стирають білизну, до скрипу зубів і хропіння його сусідів по ліжку, коли вони сплять. Незважаючи ні на що, війна все ще продовжується, і здається очевидним, на чиєму боці виявляє відданість кожен учасник танцювальної групи. Кожен з них має дуже різне минуле, і їм доводиться стикатися з багатьма проблемами при підготовці до свого дебютного виступу. Як би малоймовірно це не звучало, ця різношерста команда об'єднується, щоб створити щось по-справжньому прекрасне, але війна — це потворна подія, і її тягар присутня завжди.