Моя доля

Це історія про жваву дівчину на ім'я Фан Ваньчжі, яка народилася в глухому гірському районі десь на південному заході Китаю в 70-х. Життя в її сім'ї склалася непросто, і в 20 років, після всіх колотнеч, вона кидає навчання і їде в Шеньчжень. Тоді це було місто будмайданчиків та величезних надій, куди люди їхали за найкращою часткою. У мегаполісі вона швидко знаходить не лише роботу, а й справжніх подруг. З ними, з Лі Хуань та Хао Цянь Вань, вони разом проходять через усі труднощі — роботу на зношування, нестачу грошей, невпевненість у завтрашньому дні. Але час був такий: Шеньчжень ріс і розвивався у них на очах. Країна змінювалася, відкривалися межі для торгівлі, і подруги одна за одною хапаються за можливості. Спочатку працюють на когось, потім пробують своє у міжнародній торгівлі, а там і до власного бренду іграшок доходять. Звичайно, на цьому шляху було всяке: і злети, і падіння, і навіть зрада тих чоловіків (Хуан Дундун, Янь Цзивей), кому довіряли. Але Ваньчжі — людина вперта, вона не звикла здаватися. Навіть працюючи цілодобово, вона знаходила час навчатися: пішла у вечірній університет, вивчила англійську, щоб йти в ногу з часом і використати всі шанси, які давала епоха. Цікаво, що її сила духу і віра в себе поступово змінювали життя навколо неї. Подруги теж знайшли своє щастя, влаштувалися. Коли Ваньчжі переступила поріг середнього віку, їхня компанія нарешті вийшла на біржу. А коли компанія нарешті виросла настільки, що можна було відпочити, Ваньчжі раптом зрозуміла: на цьому її шлях не закінчується, просто настає інший етап. Вона передала бізнес команді, удочерила дівчинку-сироту Фан Мяомяо і разом із близькою людиною, Гао Сяном, повернулася туди, звідки колись поїхала, — у своє рідне село Шеньсяньдін, що в повіті Юйсянь. Там, де все починалося, вона вирішила знайти спокій і завершити це коло.