Процвітаюча земля

Дія розгортається у 1920-х роках у селі Тяньнюмяо. Нін Сюесян — заможний і жадібний землевласник, чиє життя підпорядковане володінню сотнями землі. Його дочка, Нін Сюсю, має вийти заміж за освіченого Фей Веньдяня. Однак у день весілля її викрадають бандити. Сюесян відмовляється продавати землю для викупу і вирішує видати заміж свою молодшу дочку Сусу замість Сюсю. Цей вчинок стає тавром для старшої сестри та джерелом нестерпної провини для молодшої. Проте Сюсю рятує простий, але відданий селянин Фен Дацзяо, котрий завжди таємно любив її. Щоб відновити її честь, він одружується з нею, незважаючи на громадське засудження. Головна героїня, розлютившись, розриває стосунки з батьком і намагається адаптуватися в новій родині. Їй доводиться працювати на важкій сільській роботі, і поступово вона розуміє цінність землі для тих, хто її обробляє. Коли розпещена багата спадкоємиця опиняється в бідній сім'ї свого рятівника, то не всі приймають її, особливо батько Фен Дацзяо, хитрий і практичний Фен Ер, який мріє отримати землю невістки будь-яким шляхом. Протягом багатьох років сім'я Сюсю стикається з низкою випробувань: помста скривдженого дядька Дацзяо (Фен Си, який привів бандитів у село), складні стосунки з колишніми коханими (Фей Веньдянем, який пішов у революцію) та поява японських загарбників. Центральна проблема всіх місцевих – боротьба за землю. Нін Сюесян до останнього чіпляється за свої володіння, навіть коли його діти (Кецзінь, Сюсю, Сусу) обирають інші шляхи. Героїня бачить, як за землю гинуть близькі та знайомі, а минуле та новий уряд намагаються її отримати. Природа теж не шкодує: то повені, то посуха губить поля. Ці випробування змушують Сюсю замислитися: чи вартують ці ділянки таких жертв? Але в результаті Фен Дацзяо і Сюсю вбачають у землі не просто власність, а джерело життя, яке потрібно захищати та ділитися з іншими, особливо з борцями проти японців. Їхній подвиг — масштабна диверсія: вони спалюють урожай, щоби він не потрапив до ворога. Кульмінація життя жінки припадає на 1986 рік. Літня Сюсю повертається на рідне село, яке перетворилося на музей. Вона згадує свій важкий шлях, повний втрат, кохання, боротьби та надій. Земля, яку вони боролися, тепер належить народу. Їхні діти та онуки живуть у нову епоху. Життя і земля продовжуються, а пам'ять про предків та їх трагічні долі стає вічною спадщиною.