Наші сліпучі дні

Це історія про звичайних дітей, які виросли у робочих дворах, де все було спільним: і радості, і проблеми, і сам завод, який давав життя всьому містечку. Справа була 1990-го, на околиці Північно-Східного Китаю. Там було військове виробництво, а довкола нього — магазини, лікарні, школи, будинки. Саме тут безшабашний хлопчина на прізвисько Гальмо (Чжан Сяомань), правильний і нудний Зануда (Ся Лей) і дівчисько Янь Сяодань, що мріяла про море, стали не розлий вода. Їхня юність була схожа на нескінченне літо, повне світла. Але дитинство скінчилося, а разом із ним пішла і колишня слава заводу. Той, хто найбільше мріяв залишитися, Сяомань був змушений виїхати на заробітки в Японію, де мало не загинув, вляпавшись в аферу. Ся Лей, місцевий вундеркінд, після універу осів у Шанхаї і працював як проклятий, намагаючись закріпитися у великому місті. А на зорі двохтисячних легендарний завод у Залізному місті остаточно лопнув, і тисячі людей розбіглися хтось куди. Поки Сяомань мотався по відрядженнях за кордоном, а Ся Лей намагався вибитися в люди в Шанхаї, Сяодань із сім'єю перебралася до Ханчжоу — подалася на архітектора, а потім полетіла до Франції вчитися далі. Кожен як міг будував своє життя. Але доля, як це часто буває, знову звела їх разом. Тільки тепер Ся Лей і Сяодань, набравшись розуму, знань та досвіду, вже не просто так повернулися додому, а щоб по-справжньому спробувати відродити одне із заводських виробництв. А Сяомань, який залишився за кордоном, допомагав їм звідти — вони вирішили разом боротися з місцевими приватизаторами, які встигли прибрати завод до рук. Так герої з просто друзів дитинства перетворилися спочатку на парочки, а потім і на справжню родину — ту, що тримається не на крові, а на загальному минулому та дусі. Вони хотіли бути тими, хто будує нове місто на старому, дорогому серцю місці і стали ними.