Сходження на вежу Феніксів

Якось у державі Наньці розгортається напружена і сумна історія про «подвійне сходження» — до трону і справжнього кохання. На цьому шляху героїв чекають небезпеки, зради та неможливі союзи, такі як між зненавидженою імператрицею та імператором, який не очікував дожити до тридцяти. Пара зустрічається, коли Сяо Хуань, який вважався з народження слабким і болючим, втомившись від інтриг, таємно залишає палац під ім'ям Бай Чифань, щоб мандрувати імперією у пошуках союзників. Дорогою він знайомиться з Лін Цанцан — дуже цікавою персоною, головою спільноти «Фенлайн», яка стоїть на сторожі справедливості. Здається, що між цими двома з першого погляду зароджується симпатія, але все ускладнюється, коли юнак розуміє, що Цанцан — дочка Великого Наставника, тієї самої людини, яка заважає йому повноцінно правити і змушує його приховувати свої таланти. Це відкриття ставить героїв перед складним вибором між особистим щастям і обов'язком сім'ї та країною. Тим не менш, Сяо Хуань йде ва-банк і пропонує дівчині, щоб вона добровільно вийшла за нього заміж і стала правителькою. Він каже, що він заради своєї імператорської влади, а вона заради своїх прихованих цілей цілком можуть об'єднати сили. Пані Лін заінтригована: інтерес Хуаня до неї викликаний тим, що вона господиня Павільйона Фенлай, або лише тим, що вона дочка впливового Лін Сюефена та ключ до контролю над її батьком? У результаті пара закоханих, які приховують навіть від себе свої почуття, укладає політичний шлюб. Волелюбна Лін Цанцан втішає себе тим, що у палацових стінах усі борються за владу та вигоду, і вона багато чого готова терпіти лише для того, щоб знайти правду про смерть свого вчителя. Кажуть, що реліквія вбитого глави «Фенлай» потрапила до рук Сяо Хуаня... Підозрюючи чоловіка у злочині, героїня крок за кроком розкриває його таємниці. У результаті вона як ніхто інший усвідомлює, що представляє собою імператор, який тільки вдає одиноким і безпорадним. Він ніби вовченя, що причаїлося в снігах. Усі бачать його слабким та легкою здобиччю. Але, схоже, всі забули, що в душі він голодний вовк ... У цей же час герой, також мучившись від неможливості розповісти про свої мотиви і знаючи про розслідування своєї дружини, застерігає її від розчарування, кажучи, що «можливо, правда (про загибель вчителя) - це те, що вона не змогла... на те, що вона не змогла... Не пощастило, що вона не змогла... на те, що вона не змогла... Не зважаючи на те, що вона не змогла б... Не зважаючи на те, що вона не змогла... Не зважаючи на те, що вона не змогла... Не зважаючи на те, що вона не спромоглася... на те, що вона не змогла...». маріонеткою тестя, і що ближче героїня підбирається для його справжньому «я», то більше Сяо Хуань показує свою справжню сутність — «голодного вовка». Він готовий на жорстокі заходи, щоб захистити свою владу... і ту, кого по-справжньому полюбив. Їхні почуття — це щирість чи частина гри? Чи зможуть вони перейти від ворожнечі до союзу та разом правити Піднебесну?