Кохання починається зі слова "Якщо"

У житті Кано Акіхіто все міцно та надійно — робота не втомлює, колеги цінують, у собі впевнений. Але накопичилася втома та тріщина в серці. Рік тому перевели у відділ продажу з технічної посади, де кожне слово, посмішка та погляд важливіші за логіку чи вміння. Людина, яка звикла говорити мовою цифр і фактів, раптом опиняється у новому світі, де все — боротьба та протиріччя. Чоловіка цінують за майстерність, але відчуження робить його чужим серед інших, для яких легкість і невимушеність це як дихання. День за днем гнітить самота, перетворює досягнення на безглузді цифри, підриває впевненість у собі. Особливо нелегко доводиться йому з Оокамі Сейдзі — з цим колегою, у якого, начебто, все, чого йому не вистачає. Він привабливий, впевнений, легко сприяє людям і вміє перетворювати будь-яку зустріч на перемогу. У ньому є та природна чарівність, яку не можна вивчити. Між ними колись було розуміння, а може, дружба, але одна невдала подія перетворила їхні стосунки на натягнутий, майже холодний контакт. Одного разу, втомившись від одноманітності та власних думок, він, ведений інтуїцією, повертає в стару гірську стежку і опиняється у напівзруйнованій святині. Ніч, густий туман і місячне світло надають місцю дивної магії. Усередині він знаходить курне дзеркало з вигравіруваною фразою: «Той, хто погляне у відображення, побачить себе таким, яким хоче стати». Не усвідомлюючи, він вимовляє бажання стати людиною, здатною стояти поруч з іншим героєм і сміятися разом з ним, не відчуваючи страху або незручності. І тієї ж миті світ довкола розчиняється у вихорі світла. Прокинувся, а все інакше. У тому ж будинку, але там інша атмосфера — люди вітають його по-іншому і погляд того самого колеги тепер м'який і сповнений поваги. Тут він — людина, що не закрилася у своїй технічності, до якої тягнуться. Наче життя знову набуло кольорів: галасливі обіди, розмови, в яких легко дихати і головне — відчуття, що нарешті він став частиною чогось більшого.