Я чую сонячні плями

Сугіхара Кохей - студент, який поступово втрачає слух. Через погіршення слуху йому стає важко брати участь у лекціях, підтримувати розмову та бути частиною студентського товариства. Він віддаляється від оточуючих, намагається не привертати увагу і замикається у собі. Світ для нього стає все тихішим і відчуженим, особливо в просторі університету, де шум, швидкі діалоги та непомітні реакції інших студентів роблять його ізольованим. Одного разу він стикається з Таїті — енергійним, прямолінійним та доброзичливим студентом, який, незважаючи на складну сімейну ситуацію, залишається життєрадісним та наполегливим. Таїті працює у студентській службі підтримки та допомагає людям з особливими потребами. Він швидко помічає, що Сугіхара має проблеми зі слухом, і пропонує допомогу — бути його «вухами» на лекціях, записувати все сказане і допомагати з конспектами. Спочатку Сугахара відмовляється, не довіряє і не хоче бути тягарем, але Тайіті вперто продовжує наближатися. Поступово з-поміж них встановлюється контакт. Сугахара починає розкриватися, дозволяючи Тайіті стати частиною його світу. Їхні стосунки розвиваються через спільні будні: лекції, обіди, прогулянки, діалоги. Присутність Таїті повертає хворому студенту відчуття нормальності та прийняття, якого він втратив після діагнозу. У міру зміцнення зв'язку Сугахара починає бачити у своєму партнері не просто помічника, а близької людини. У той же час Тайіті також має складні почуття: співчуття, турботу, прихильність. Вони обидва проходять шлях — від незручності та відчуженості до довіри та взаємної підтримки. Проблеми зі слухом залишаються тлом, але в центрі сюжету — їхня взаємодія: жива, поступова, природна, позбавлена драматичного надриву, але сповнена сенсу.