Того літа

На околиці галасливого світу, де солоний вітер видує спогади, а берегова лінія здається застиглою в часі, розгортається історія про зустріч, яка спочатку виглядає випадковою, але поступово стає неминучою. Лава — юнак, який звик до міста, комфорту і безтурботності, — раптово виявляється вирваним із звичного оточення. Його мати, втомившись від його безініціативності, приймає рішення відправити сина до свого брата — людини суворої, стриманої, яка веде пустельницький спосіб життя в старому будинку біля самого моря. З перших днів головний герой стикається з реальністю, до якої він не був готовий: підйоми до світанку, важка фізична робота, незвична тиша і постійне відчуття чужості. Світ рибальського побуту зустрічає його без особливого співчуття — тут кожен крок повинен мати на меті, а кожна рука має приносити користь. Замість сонячного відпочинку юнак поринає у рутину, від якої втомлюється не тільки тіло, а й душа. Однак один випадок порушує звичний перебіг речей. Рано-вранці, вийшовши на берег, він виявляє біля води ледь живого чоловіка — одяг розірваний, шкіра вкрита слідами перебування в солоній воді, погляд — порожній. Незнайомця доставляють до клініки, де місцевий лікар, Вут, визначає повну амнезію. Він не пам'ятає ні свого імені, ні минулого, ні того, як опинився на узбережжі. Не чекаючи на обговорення, дядько пропонує йому взяти на себе турботу про втрачену людину. Той погоджується з небажанням, швидше від несподіванки, ніж із бажання допомогти. Так у його житті з'являється людина без минулого, якій він дає нове ім'я - Уейв. Спочатку він сприймає це як можливість перекласти частину своїх обов'язків, вважаючи, що хлопець може освоїтися в нових умовах. Однак дуже скоро стає очевидним: той не просто непристосований до побуту — він далекий від самої ідеї фізичної праці. Він плутається в інструментах, не розрізняє елементарних речей, а його рухи невпевнені, як у людини, яка вперше зіткнулася з реальністю. Кожна спроба виконати доручення закінчується хаосом, а його невмілість межує з наївною розгубленістю. Юнак дратується, його терпіння закінчується. Але за роздратуванням ховається дедалі гостріше почуття тривоги — ким був цей чоловік доти, як море забрало в нього пам'ять? Його манери, погляд, дивна делікатність — все говорить про те, що він не з цього світу простих буднів. І все ж, незважаючи на постійні невдачі, між ними починає зароджуватися щось хиткі та щирі. Через щоденні сварки, мовчазні сніданки та спільне ремонт човнів проростає те, що не укладається в рамки дружби або обов'язків.