Не мій брат

Мін, майбутній лікар, який перебуває на п'ятому курсі університету та звик жити строго за розкладом. Його дні проходять в навчанні, стажуванні та веденні часу з близькими друзями: добродушним Боном, різким, але надійним Флінтом, спокійним Кімом, веселим Байхао і невимушеним Покпонгом. Все в його світі здається налагодженим - до того моменту, як мати просить його дати притулок синові її давньої подруги. Юнак на ім'я Тул — першокурсник, який щойно вступив на інженерний факультет в одному з найпрестижніших університетів країни. Мати героя впевнена, що син її подруги потребує підтримки та нагляду, поки адаптується до нового життя в Чіангмаї. Спочатку ця звістка здається йому зручною нагодою: він вирішує, що зможе нарешті перебратися до студентського гуртожитку, щоб насолодитися свободою та особистим простором, а іншому у свою чергу доручить стежити за молодшим братом Нірандом. Однак план раптово руйнується, коли він дізнається, що зовнішній спокій та навчальні успіхи хлопця лише фасад. За його мовчазною рішучістю ховається дещо складніше — юнак бореться з депресивним станом, про який не говорить нікому. Це відкриття зачіпає глибше, ніж він очікував. Його медична підготовка, клінічна проникливість та вроджене співчуття не дозволяють йому просто заплющити очі та піти. Замість легкого шляху він робить свідомий вибір: залишитись і стати для того не просто сусідом по дому, а справжньою опорою. Спільне життя стає викликом обох. Їм доводиться вчитися бути поруч, не порушуючи меж один одного, ділитися тишею, моментами слабкості, а часом і рідкісними спалахами щирих веселощів. За повсякденним клопотом — сніданками, чергуваннями, університетськими завданнями — вибудовується тонкий емоційний зв'язок. Вона не розвивається різко: між ними немає бурхливих зізнань чи драматичних сцен. Натомість — маленькі жести, погляди, мовчазна турбота, яка поступово перетворюється на щось більше. З кожним днем межі між «турботою старшого брата» і справжнім почуттям стають все більш розмитими.