Мій полуничний фільм

Знайдена в шкільному підвалі стара 8-міліметрова плівка стає несподіваним поворотом у житті трьох друзів-старшокласників – тихого Ре, його безтурботного друга Хікару та спостережної Чікі. Кадри з загадковою незнайомкою, чий пронизливий погляд ніби дивиться крізь час, гіпнотизують їх, особливо Хікару, який все більше поринає у її образ. Ре, давно приховує свої справжні почуття до друга, відчуває наростаючу тривогу і ревнощі, спостерігаючи за цією одержимістю. Здавалося б, невинна знахідка перетворюється на дзеркало, що відображає їх приховані страхи та невисловлені бажання. Дні йдуть, а плівка не відпускає. Вона стає нав'язливою ідеєю, що сполучає ниткою з минулим школи, про яке вони нічого не знали. Чіка, з її гострим чуттям, перша помічає незрозумілі деталі в поведінці дівчини на екрані - щось невловимо не так, щось тривожне і неприродне прозирає в її посмішці та рухах. Це спонукає її розпочати свої розпитування, копатися в старих архівах і розмовляти з вчителями, намагаючись розкрити особистість таємничої незнайомки. Паралельно Ре, який мучиться своїми емоціями, опиняється на роздоріжжі: страх відкидання і засудження бореться в ньому з потребою бути чесним перед Хікару і перед собою. Плівка, цей німий свідок чужої історії, мимоволі підштовхує кожного з них до особистої кризи та незручних питань про себе та свої стосунки один з одним. Їхні спроби докопатися до правди про дівчину з плівки поступово призводять до темних куточків шкільної історії, до подій, про які вважають за краще не згадувати. Правда, яку вони врешті-решт впізнають, виявляється важкою та гіркою, що змушує їх по-новому поглянути на власне життя, на тендітність дружби і на те, як легко необережне слово чи вчинок можуть зламати чиюсь долю.