Лікарю, я прийшов за душами пацієнтів

На перетині світу живих та потойбічної грані розгортається зворушлива та містична історія, в якій стикаються логіка медицини та неминучість кінця. Вона про те, що навіть між протилежностями може виникнути те, що руйнує межі — почуття, яке не підвладне ні розуму, ні часу. Доктор Пракан — один із найталановитіших хірургів у країні. Він не просто рятує життя — він кидає виклик долі, щоразу намагаючись вирвати людину біля самої межі між буттям і порожнечею. Його дні проходять в операційних, серед тривожних моніторів та важких рішень. Він живе за суворим розкладом, покладається лише на науку та власні руки. І все йшло б звичною чергою, якби одного разу не з'явився непроханий гість — той, кого неможливо проаналізувати чи передбачити. Істота, що називається Смертю, набуває вигляду людини — спокійної, врівноваженої і майже страшно красивої. Цей таємничий незнайомець приходить щоразу, коли життя пацієнта висить на волосині. Його завдання - не втручатися, а просто чекати: якщо серце зупиниться, душа йде з ним. Головний герой починає помічати закономірність — щоразу, коли він бореться за життя, в кімнаті ніби присутній ще хтось, холодний спокій якого вибиває його з рівноваги. Незабаром їхнє мовчазне співіснування переходить у діалог. Чоловік, попри здоровий глузд, починає розмовляти з тим, кого вважає своїм антагоністом. Смерть, у свою чергу, виявляє дивний інтерес до людської прихильності, болю та впертості. Між ними зав'язується щось більше, ніж суперництво. У розмовах з'являється іронія, співчуття і навіть щось схоже на прихильність. Лікар поступово розуміє, що істота, яку він завжди вважав бездушним символом кінця, має власну точку зору — і, можливо, почуття. Кожна зустріч стає викликом. З одного боку — людина, яка готова віддати все заради порятунку, з іншого — неминучість, яка не має вибору.