Останній самурай, що вижив

В останні роки епохи Мейдзі, коли стародавні доблесті самураїв стрімко зникали, поступаючись місцем залізницям, фабрикам і новій владі, доля звела сотні відчайдушних воїнів і мрійників під дахом храму Тенрю-дзі в Кіото. Було це холодної ночі 1878 року — мить, коли старий світ остаточно зіткнувся з новим. Двісті дев'яносто дві людини, кожен зі своєю історією, шрамами і таємними бажаннями, зібралися у святому місці, що перетворилося на арену майбутнього безумства. Їм запропонували участь у грі, де ціна – людське життя, а нагорода – багатство, здатне змінити долю. Правила були прості і нещадні: кожному вручали дерев'яну карту, знак його існування, і лише той, хто зможе дістатися з нею до Токіо, минаючи всіх конкурентів, отримає все. Назва випробування - "Кодоку", що означало і самотність, і отруту. Серед присутніх виділявся чоловік, чия рішучість була твердою, як сталь його клинка — Сюдзіро Сага. Колись він був простим самураєм без клану, який втратив право носити меч після реставрації. Тепер він жив у злиднях, у маленькому будинку на околиці, де його хвора дружина та малолітній син згасали без ліків. Гра стала для нього не жагою до слави, а останнім шансом — відчайдушною спробою вирвати свою сім'ю з лап долі. Але герой швидко зрозумів: це змагання честі, а бійня без правил, де вірність, мораль і милосердя втрачають сенс. З перших кроків подорожі дорога перетворюється на шалений кошмар. Учасники, які рухаються страхом і жадібністю, починають полювання один на одного. Кіото, Осаці, Нагоя і навіть простори гірської провінції стають полями битв. Одні вбивають заради виживання, інші заради задоволення. Серед учасників зустрічаються колишні солдати, ченці, жінки, що ховають під кімоно мечі, і навіть селяни, які сподіваються вирватися з бідності. У кожному з них чоловік бачить свій відчай, але не всі здатні зберегти залишки людяності. Поступово оголює не лише силу, а й слабкість учасників.