Наша сім'я

Хатано Генічі, трохи незграбний, але щирий і добросердий чоловік, який уже давно перестав чекати чудес від життя. Його дні проходять в одноманітності — робота, будинок, рідкісні зустрічі з друзями, і нескінченне відчуття, що час витрачається даремно. Все змінюється, коли доля зіштовхує його з енергійним учителем середньої школи, відкритим геєм, молодшим за нього на дванадцять років. Між ними виникає тяжіння, яке, начебто, немає майбутнього. Саку живе за своїми правилами. Він чесний, незалежний і переконаний, що кохання – це розкіш, від якої можна відмовитись. Його життя — низка експериментів, у яких почуття займають лише другорядне місце. Коли головний герой визнається йому у симпатії, той спокійно відповідає, що не шукає стосунків. Але чоловік, керований щирістю та бажанням розділити з кимось свою самотність, несподівано пропонує дивну ідею: «Тоді купимо будинок разом. На двох. Так розлучення буде справжнім головним болем». У цих словах немає цинізму — лише спроба створити зв'язок, хай навіть формальний, який, можливо, згодом стане чимось більшим. Саме в цей момент їхнє життя перевертається з ніг на голову. На порозі майбутнього будинку з'являється п'ятнадцятирічна дівчинка на ім'я Кусунокі Хотару - розумна, рішуча, з прямим поглядом і словами, не властивими її віку. Вона зненацька заявляє: «Я куплю вас. За тридцять мільйонів єн. Протягом півроку, поки я не закінчу школу, прикидайтеся моїми батьками». Її пропозиція звучить абсурдно, але в голосі відчувається відчайдушна серйозність. Так починається дивне співжиття трьох людей, яких поєднує не кров, а внутрішнє прагнення приналежності. Спочатку все здається безглуздим. Герой намагається бути дбайливим «батьком», але його надмірна м'якість викликає лише збентеження. Вчитель, навпаки, тримається відсторонено, не бажаючи брати участь у цій витівці, вважаючи її безумством. Будинок, який вони купують, стає не просто місцем проживання — він перетворюється на простір, де кожен із них навчається відчувати по-справжньому.