Подвійна м'ята

Коли Міцуо Ітікава отримує дзвінок від колишнього однокласника, також на ім'я Міцуо Ітікава, він не здогадується, що ця розмова стане точкою неповернення. Другий Ітікава - харизматичний і небезпечний - просить допомоги позбутися трупа, і герой підкоряється без зайвих питань. Їхня спільна таємниця запускає ланцюжок жорстоких, похмурих подій, в яких дружба, підпорядкування та потяг сплітаються в одне ціле. У минулому Ітікава (перший) був об'єктом глузувань, а другий — красенем і хуліганом. Але між ними вже тоді існувало болісне тяжіння, приховане за глузуванням та приниженням. Другий Міцуо насолоджувався владою над першим, підкреслено домінуючи — фізично та психологічно. Через роки ролі не змінилися: перший Ітікава, тепер офісний працівник із сірим життям, миттєво повертається у податливий стан поряд із колишнім мучителем, який став убивцею та злочинцем. Між ними немає звичної моралі, немає довіри — лише похмура близькість, збудована на страху, залежності та прихованому потягу. Дія розвивається у стриманих тонах, без зайвих пояснень, дозволяючи глядачеві самому відчути ступінь спотворення між героями. Чим далі, тим більше перший Ітікава усвідомлює: він не просто виконує вказівки, він шукає привід залишитися поряд. Їхні стосунки — не про кохання і не про дружбу. Це руйнівний союз, де один маніпулює, а інший піддається, знаючи, чого це призведе. Минуле виринає у флешбеках: сцени зі шкільної роздягальні, пригнічене дихання, пригнічені бажання. Ітікава не може звільнитися від впливу тезки і не хоче. Сюжет фільму порушує питання: де межа між підпорядкуванням та добровільним мазохізмом? Хто ким управляє у цій грі тіней? Якось другий Ітікава пропонує першому: "Якщо я скажу - ти вб'єш?" Відповідь вже відома заздалегідь...